ТАКА НЕЗВИЧАЙНА ПРЕМ’ЄРА

2 листопада Російський драматичний театр провів прем’єрний показ вистави «Врятовані сторінки «Майстра та Маргарити». Жанр твору визначено досить скромно: «Маленька вистава в одній дії за мотивами великого роману». Кожного сезону театри нашого міста презентують глядачам чимало прем’єр, і, може, серед нових вистав цього театрального року невеличка за обсягом й позбавлена карколомних технічних ефектів сценічна версія за мотивами роману Михайла Булгакова не стане найбільш вражаючою. Але для мене й багатьох моїх колег ця вистава стала надзвичайною подією. Чому?

Ініціаторами її створення виступили завідувач літературним відділом театру Юрій Ющенко (Волчанський), який здійснив постановку, директор студії «Карен-продакшн» Карен Котінян, який написав музику до вистави, і його дружина Олександра Котінян, яка була продюсером цього проекту. Всі вони колись вчилися на філологічному факультеті ОНУ, а по завершенню навчання попрощалися з ним і поринули у вир дорослого життя.

 

 

За цей час дехто вже зовсім забуває про те, що вчився колись в університеті, давно втративши не лише отримані там знання, але й навіть здатність жити духовними інтересами. На щастя, таких дуже мало. Переважна більшість згадує роки навчання в університеті як чи не найкращі у своєму житті, зберігаючи вдячну пам’ять про тих, хто давав їм знання. Вони радо діляться з нами своїми успіхами, запрошують нас, своїх колишніх викладачів, на свої зустрічі, не забувають привітати з Днем вчителя.

Але такого, принаймні на моїй пам’яті, не робив ніхто: Юрій, Карен і Олександра зробили виставу, спеціально присвячену філологічному факультету і тим, кого досі вважають своїми вчителями. Про це вони написали у програмці до вистави, про це казав, відкриваючи її, директор театру О.Є.Копайгора, про це казав по її завершенню постановник Юрій Ющенко. Вони заздалегідь вручили нам іменні запрошення, і ми відчували себе в театрі по-справжньому почесними гостями. Але і це ще не все: з розмови з Юрієм я дізнався про те, що керівництво театру хоче влаштувати такий показ спеціально для усього колективу філологічного факультету. Це було однією з тем недавньої бесіди Олександра Євгеновича Копайгори з Ігорем Миколайовичем Ковалем щодо можливостей співробітництва театру та університету.

Мені дуже хочеться, щоб цей показ обов’язково відбувся, і не лише заради прилучення студентів до літературної класики та сучасного театру. Мені хочеться, щоб завдяки цій виставі вони зрозуміли, що серед різноманітних людських якостей існує здатність до вдячної пам’яті про тих, хто на різних етапах твого життя допомогав тобі стати культурною людиною. Культура завжди будується на традиціях, на пам’яті. Ось чому культура і такий поширений нині нігілізм – речі несумісні.

Мені дуже хочеться, щоб цей показ обов’язково відбувся: він допоможе молодим викладачам факультету зрозуміти, що ми не просто даємо студентам знання – ми формуємо їхню особистість, а відтак і долю. І коли ті, кого ми вчили, через багато років звертаються до нас із словами вдячності, значить, ми працювали недарма.

«Врятовані сторінки «Майстра та Маргарити» - це (поки що ?) не репертуарна вистава, а, так би мовити, факультативна. Її готували у час, вільний від репетицій вистав, зазначених в афіші театру, тобто у свій вільний час, якого у кожного обмаль. Одна австрійська письменниця століття тому сказала: «Більш за все ми вдячні за вдячність». Мені хочеться від усього філологічного факультету щиро подякувати всім, хто причетний до постановки цієї вистави, і побажати їм розумних, зацікавлених глядачів, сповнених любов’ю до театрального мистецтва і шанобливого ставлення до нелегкої акторської праці. Сподіваюся, що завдяки співпраці «храму науки» і «храму мистецтва» саме такими глядачами ставатимуть наші студенти.

zerk2

zerk3

 

Декан філологічного факультету

доктор філологічних наук

професор Є.М.Черноіваненко

 

Надруковано в газеті «Одеський університет», № 9-10 (2083-2084) за листопад-грудень 2010 р.